Зберігання наркотиків в Україні: від штрафу до вироку
Опубликовано: 19.03.2026
Автор: Андрій Мельник, медичний редактор у сфері лікування хімічних залежностей. Ппонад сім років пише на теми залежності, психічного здоров’я та реабілітації, співпрацює з наркологічними клініками і реабілітаційними центрами України у підготовці просвітницьких матеріалів.
Консультант з правових питань: Дмитро Коломієць — адвокат, спеціалізація у кримінальному праві, досвід ведення справ за статтею 309 ККУ.
Що закон вважає зберіганням без мети збуту
Українське законодавство розрізняє людину, яка вживає наркотики сама, і того, хто їх розповсюджує. Це розрізнення впливає на кваліфікацію злочину і міру покарання, але не скасовує самого факту порушення закону — зберігання для особистого вживання є окремим складом правопорушення.
Правова основа — стаття 309 Кримінального кодексу України (ККУ) і стаття 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Яка норма застосується — залежить від кількості вилученої речовини, визначеної лабораторною експертизою Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України. Саме висновок цієї експертизи є ключовим доказом у справі.
Поліція і суд оцінюють не лише масу речовини. Упаковка, наявність ваг, великих сум готівки, загальна обстановка — все це може вплинути на кваліфікацію навіть тоді, коли людина стверджує, що речовина призначалася виключно для власного вживання.
Відповідальність залежно від кількості речовини
Так звана дрібна кількість тягне адміністративну відповідальність за статтею 44 КУпАП: штраф або громадські роботи від 20 до 60 годин. На перший погляд здається м’яко, але адміністративне стягнення фіксується в базах даних, і при повторному порушенні стає обтяжуючою обставиною.
Перевищення дрібного порогу без ознак особливо великого розміру переводить справу до кримінальної площини — частина перша статті 309 ККУ: обмеження або позбавлення волі до трьох років, або штраф. Особливо великий розмір — це вже частина друга: від трьох до восьми років позбавлення волі.
| Розмір | Правова норма | Відповідальність |
|---|---|---|
| Дрібний | КУпАП, ст. 44 | Штраф або громадські роботи |
| Невеликий | ККУ, ст. 309, ч. 1 | До 3 років або штраф |
| Великий | ККУ, ст. 309, ч. 2 | 3–8 років позбавлення волі |
| Особливо великий | ККУ, ст. 309, ч. 3 | 5–10 років позбавлення волі |
Порогові значення суттєво різняться залежно від виду речовини і встановлені таблицями Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України — вони можуть оновлюватися, тому перевіряйте актуальну редакцію. Для синтетичних катінонів і опіоїдів навіть кілька десятих грама можуть перевищити дрібний поріг і стати підставою для кримінального провадження. Для орієнтиру: за таблицями МОЗ України у редакції 2021 року дрібний розмір для метамфетаміну становив 0,2 г. Актуальні цифри — лише в чинній редакції офіційних таблиць.
Окремо про тестування на вживання. Поліція може запропонувати пройти тест на наркотики під час зупинки або затримання, але примусове медичне обстеження допускається лише за постановою слідчого або рішенням суду. Відмова від добровільного тесту сама по собі не є доказом вини і не може бути підставою для затримання. Якщо вам пропонують підписати згоду на обстеження без адвоката — не підписуйте до його появи.
Перші хвилини після затримання
Конституційне право мовчати — не визнання провини. Будь-які показання без адвоката можуть бути використані проти затриманого в суді, незалежно від того, наскільки ситуація здається незначною. Право на захисника виникає відразу, і поліція зобов’язана про це роз’яснити — на практиці це відбувається не завжди, тому варто знати це заздалегідь і вимагати самостійно. Якщо власного адвоката немає — можна вимагати безоплатного захисника через систему безоплатної правової допомоги. Контакт-центр системи безоплатної правової допомоги в Україні працює цілодобово: 0 800 213 103 (дзвінок безкоштовний).
Особистий обшук законний лише у присутності двох понятих або із відеофіксацією. Обшук у житлі — тільки за рішенням суду або у чітко визначених законом невідкладних випадках. Порушення цих умов може стати підставою для оскарження допустимості доказів — але для цього потрібен адвокат з перших хвилин. Підписувати протоколи та пояснення до його появи не варто, навіть якщо співробітник запевняє, що це формальність.
Досудове слідство і що відбувається до суду
Затримання — це лише початок. Після нього відкривається кримінальне провадження, яке веде слідчий або детектив. На цьому етапі збирають докази, призначають експертизи, допитують свідків. Підозрюваний має право знайомитися з матеріалами справи через адвоката, але не зобов’язаний давати пояснення.
Строки тримання під вартою без рішення суду обмежені: до 72 годин з моменту затримання слідчий суддя має або обрати запобіжний захід — наприклад, підписку про невиїзд, домашній арешт або тримання під вартою, — або особу відпускають. Підписка про невиїзд є найм’якшим заходом і застосовується, якщо суд не вбачає ризику втечі або знищення доказів. Домашній арешт і тримання під вартою — суворіші заходи, які прокурор обґрунтовує перед слідчим суддею.
Саме на стадії досудового слідства адвокат може найбільше вплинути на перебіг справи: оскаржити законність затримання, допустимість доказів, клопотати про зміну запобіжного заходу. Пасивна поведінка підозрюваного і зволікання з юридичною допомогою на цьому етапі суттєво звужують можливості захисту пізніше.
Наслідки вироку, лікування і норма про добровільне звернення
Судимість за статтею 309 ККУ — це не лише покарання, зазначене у вироку. Після його відбуття виникають обмеження при прийомі на роботу в державні органи, правоохоронні структури, освіту та медицину. Виїзд за кордон може бути ускладнений або заблокований. На практиці ці наслідки виявляються пізніше — коли людина намагається влаштуватися на роботу або перетнути кордон.
Погашення судимості
Судимість не є довічною. Після відбуття покарання розпочинається строк погашення, після закінчення якого людина юридично вважається несудимою. За статтею 89 ККУ для вироків з обмеженням волі або позбавленням волі до трьох років цей строк становить два роки після відбуття покарання. Для тяжчих вироків — три роки і більше.
Але формальне погашення не стирає записів із відомчих баз даних. Роботодавці з доступом до них — передусім державні органи і правоохоронні структури — можуть побачити ці відомості навіть після погашення судимості.
Стаття 309 ККУ містить норму, про яку знають небагато: особа, яка вчинила злочин за частиною першою і добровільно — сама, без примусу з боку поліції чи суду, ще до затримання — звернулася до наркологічного закладу та пройшла лікування від наркотичної залежності, може бути звільнена від кримінальної відповідальності. Рішення про звільнення приймає суд з урахуванням усіх обставин — це не автоматична гарантія, а підстава для розгляду. Якщо затримання вже відбулося, ця норма, як правило, не застосовується. Вона також не поширюється на повторні злочини і на великі та особливо великі розміри.
Клініка лікування залежності або реабілітаційний центр фіксує факт звернення документально, і цей документ може мати значення у справі. Лікування не чекає завершення суду — звернення до лікаря під час досудового слідства є і юридично значущою дією, і реальним кроком до позбавлення від залежності. Реабілітаційний центр приймає людей незалежно від стадії судового процесу.
Відповідальність за зберігання залежить від речовини, її кількості та обставин затримання. Права при затриманні і під час досудового слідства — не формальність. Показання без адвоката, підписані протоколи і пасивність на ранніх стадіях суттєво звужують можливості захисту.
Джерела
- Кримінальний кодекс України, статті 89, 309 — чинна редакція (zakon.rada.gov.ua)
- Кримінальний процесуальний кодекс України, статті 176–178, 207–208 — чинна редакція (zakon.rada.gov.ua)
- Кодекс України про адміністративні правопорушення, стаття 44 — чинна редакція (zakon.rada.gov.ua)
- Звіт про наркоситуацію в Україні — Координаційний центр з питань наркотиків та СНІДу МОЗ України, 2022
Поширені запитання
Чи є різниця між вживанням і зберіганням наркотиків?
Суттєва. Вживання наркотиків як таке окремо не карається кримінально, а зберігання — навіть для себе — є самостійним складом правопорушення.
Чи зобов’язаний я пройти тест на наркотики на вимогу поліції?
Примусове медичне обстеження можливе лише за постановою слідчого або рішенням суду. Добровільний тест — ваше право погодитися або відмовитися, і відмова сама по собі не є доказом вини і не підстава для затримання. Якщо пропонують підписати згоду на обстеження без адвоката — не підписуйте до його появи.
Чи можуть затримати за марихуану у невеликій кількості?
Так. Навіть невелика кількість є підставою для затримання і складення протоколу. Яка норма застосується — адміністративна чи кримінальна — визначається після лабораторної експертизи.
Що означає добровільне звернення на лікування за статтею 309 ККУ?
Людина сама, до затримання і без будь-якого примусу, звертається до наркологічного закладу або реабілітаційного центру і проходить курс лікування. Суд розглядає цей факт як підставу для можливого звільнення від відповідальності — але рішення залежить від конкретних обставин справи, це не автоматична гарантія. Норма поширюється лише на частину першу статті 309 і не діє при повторних злочинах або великих розмірах речовини.
Що відбувається між затриманням і судом?
Відкривається кримінальне провадження. Протягом 72 годин слідчий суддя обирає запобіжний захід — підписку про невиїзд, домашній арешт або тримання під вартою. Саме на цій стадії адвокат може оскаржити законність затримання і допустимість доказів — це один із найважливіших моментів у всій справі. Зволікання з юридичною допомогою тут суттєво звужує можливості захисту пізніше.
Чи потрібен адвокат, якщо затримали вперше і кількість невелика?
Показання без захисника і підписані протоколи можуть суттєво ускладнити справу навіть у простому, на перший погляд, випадку. На практиці саме перші години після затримання визначають, скільки важелів залишиться у захисту на наступних етапах.