Опубликовано: 09.10.2023

Що таке героїн | Історія відкриття та поширення героїну

Чистий героїн (діацетилморфін) – це білий порошок із гірким смаком, яким зловживають через його ейфоричний ефект. Героїн, що викликає сильне звикання, є похідним алкалоїду морфіну, що міститься в опійному маку (Papaver somniferum), і приблизно в 2-3 рази сильніше морфіну. Його зазвичай вводять ін’єкційно, курять чи вдихають через ніс. Він має ейфоричні (“кайф”), протитривожними і болезаспокійливими властивостями.

Більшість забороненого героїну продається у вигляді білого або коричневого порошку і зазвичай “розробляються” з іншими наркотиками або з такими речовинами, як цукор, крохмаль, сухе молоко або хінін. Він також може бути подрібнений із стрихніном або іншими отрутами. Саме у такому вигляді його вводять.

Такі сильнодіючі опіоїди, як фентаніл і карфентаніл, були виявлені в героїні, що продається на вулицях, і можуть бути смертельно небезпечні для споживача, що нічого не підозрює.

Інша форма, відома як “чорна смола”, може бути липкою, як покрівельний дьоготь, або твердою, як вугілля. Його колір може змінюватись від темно-коричневого до чорного. Цю форму зазвичай палять чи нюхають.

Оскільки споживачі не знають ні фактичної сили наркотику, ні його справжнього змісту, вони часто наражаються на ризик передозування або смерті.

У опіум рідко вирощують і культивують, його привозять із країн Латинської Америки. Афганістан є столицею збору опіуму, виробляючи приблизно 75% світової пропозиції героїну.

Основні проблеми зі здоров’ям, пов’язані з вживанням героїну, включають викидні, серцеві інфекції та смерть від передозування. Люди, які вживають наркотик шляхом ін’єкцій, також ризикують заразитися інфекційними захворюваннями, включаючи ВІЛ/СНІД та гепатит.

Регулярне вживання героїну може призвести до звикання. Це означає, що споживачам потрібно все більше і більше наркотиків для отримання того ж ефекту. При вищих дозах згодом організм стає залежним від героїну. Якщо залежні споживачі припиняють вживати героїн, вони виникають симптоми абстиненції. Ці симптоми включають занепокоєння, біль у м’язах і кістках, діарею та блювання, а також напади холоду з мурашками по шкірі.

Історія

НАРОДЖЕННЯ АМЕРИКАНСЬКОЇ ГЕРОЇНОВОЇ ЗАЛЕЖНОЇ ЛЮДИНИ

У середині та наприкінці 1800-х років опіум був досить популярним наркотиком. Опіумні кубла були розкидані по всій території, яку ми сьогодні називаємо Диким Заходом. Приплив опіуму в цей період був багато в чому обумовлений тим, що наркотик ввозили в країну китайські іммігранти, які сюди приїхали працювати на залізницях.

ОПІУМНИЙ ПРИТОН У США

Точна американська історія говорить нам, що такі відомі особи того періоду, як Дикий Білл Хікок і Кіт Карсон, насправді відвідували опіумні кубла частіше, ніж салуни. Стереотипне уявлення про те, що після довгої важкої їзди по запиленій стежці в барі сидить ковбой, попиваючи віскі, є лише частиною історії Старого Заходу. Часто коров’яча рука зовсім не лежала на животі біля бару. Він лежав у лежачому положенні в тьмяній кімнаті, освітленій свічками, і курив опіум у компанії східної жінки. Нерідко деякі з них проводили в цих норах кілька днів і ночей у постійному стані сну і зрештою ставали фізично залежними від наркотику.

Проте алкоголізм був серйознішою проблемою. Алкоголізм був одним із основних джерел насильства та смертей у цей період. Зрештою, до кінця 1800-х років опіум став пропагуватися як ліки від алкоголізму.

Саме на основі опію приблизно в 1810 році був розроблений морфін, похідне знеболювального засобу. Він вважався чудодійним препаратом, оскільки усував сильний біль, пов’язаний із медичними операціями чи травматичними ушкодженнями. Він залишав користувача у стані повного заціпеніння та ейфоричного сну. Через сильні ейфоричні побічні ефекти в 1811 доктор Ф.В.А. Сертурнер, німецький фармацевт, назвав препарат на честь грецького бога сновидінь Морфея. До середини 1850-х морфін був доступний у Сполучених Штатах і ставав все більш популярним серед медиків. Лікарі на той час вважали, що застосування цього препарату для зняття сильного болю дає приголомшливі результати. На жаль, властивості наркотику, які викликають звикання, залишалися практично непоміченими до закінчення громадянської війни.

Героїн, морфін та інші похідні опіатів не регулювалися і легально продавалися у США до 1920 року, коли Конгрес визнав небезпеку цих наркотиків та ухвалив Закон про небезпечні наркотики. Цей новий закон зробив незаконним придбання цих наркотиків без рецепта і зажадав, щоб їхнє поширення регулювалося на федеральному рівні. Однак на той час, коли цей закон було прийнято, було вже надто пізно. Ринок героїну США вже було створено. До 1925 року у країні налічувалося близько 200 000 героїнових наркоманів. Це був ринок, який зберігається й досі.

Механізм дії героїну

Героїн синтетично отримують з алкалоїду морфіну, що міститься в опії, і він приблизно вдвічі сильніший за морфін. Героїн діє агоністично на опіоїдні рецептори мю, каппа та дельта у центральній нервовій системі (ЦНС). Ефекти мю-рецепторів пояснюють як аналгетичний ефект (MU1), так і пригнічення дихання та ейфорію (MU2). Активація мю2-рецепторів також викликає міоз, зниження моторики шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та фізіологічну залежність. Активація рецепторів каппа також спричиняє певний ступінь аналгезії. Дельта-рецептори більше залучені до явищ спинальної аналгезії.

Героїн метаболізується в ЦНС до моноацетилморфіну, який є потужнішим агоністом мю-рецепторів, ніж морфін. Периферичні тканини метаболізують героїн до 6-моноацетилморфіну, а потім до морфіну. Багато токсикологічних лабораторій штатів використовують 6-моноацетилморфін, щоб визначити, які смерті від передозування були викликані героїном.

При пероральному прийомі героїн піддається метаболізму першого проходження до морфіну шляхом деацетилювання. Тому, на відміну внутрішньовенного введення, пероральний прийом не викликає швидкого настання ефекту і менш бажаний для споживачів. 6-моноацетилморфін та морфін активують опіоїдні рецептори.

Ефект від вживання

Короткострокові ефекти

• Ейфорія, нестримна радість та надмірна активність
• Сухість у роті, спрага;
• Тепла, почервоніла шкіра;
• Тяжкість у руках і ногах;
• Розлад шлунка та блювання
• Сверблячка
• Нечіткість у свідомості
• Перехід від однієї сонливості до іншої (це часто називають дрімотою)

ДОВГОТЕРКОВІ ЕФЕКТИ

• Руйнування венозної системи
• Безсоння
• Інфекції серцевої оболонки та клапанів
• Шкірні інфекції, такі як абсцеси та целюліт
• Підвищення ймовірності зараження ВІЛ/СНІДом, гепатитом В та гепатитом С
• Хвороби печінки та нирок
• Психічні розлади
• Хвороби легень, такі як пневмонія та туберкульоз
• Проблеми з менструацією та викидень

Хибні відчуття

Люди, які вживають героїн, описують відчуття тепла та безпеки, коли вони перебувають під кайфом. Це може бути, незважаючи на те, що насправді їм зовсім не безпечно і не тепло.

Саме тому героїн може бути таким привабливим для людей, які живуть у небезпечній обстановці, у тому числі для бездомних. Коли ви спите на вулиці холодної ночі, доза героїну дозволяє розслабитись та відпочити. Проте ризик розвитку гіпотермії чи пневмонії однаково залишається.

У нижчих дозах героїн може змусити людину почуватися спокійніше, менш напруженою і самотньою, а також більш приймаючим людей. Він може допомогти зменшити почуття тривоги, яке природно відчуватиме у певній обстановці.

При більш високих дозах люди часто відключаються від оточуючих, відчуваючи якийсь плаваючий стан, схожий на сон. Це може бути полегшенням для людей з високим рівнем тривожності або депресії, а також для тих, хто почувається відчуженим від людей і світу.

Для тих, хто більш врівноважений, цей стан може бути неприємним і таким, що дезорієнтує. Вони можуть захотіти повторити цей досвід.

Тривалість життя героїнового наркомана

Середня тривалість життя героїнового наркомана становить 52 роки, хоча ця цифра може вагатися. Фактори, що впливають на тривалість життя героїнового наркомана, включають зараження вірусними захворюваннями, смертельне передозування та самогубство. Однак ці фактори піддаються лікуванню за належного догляду за тими, хто проходить через героїнову залежність.

Середня тривалість життя героїнового наркомана становить 52 роки. Це на 25,8 років менше, ніж середня тривалість життя громадян Південної Кореї чи США, яка становитиме 77,8 років станом на 2020 рік.

Однак цей середній вік може вагатися. У 2007 році середня тривалість життя чоловіків-героїнових наркоманів складала 47 років.

Як визначити героїнового наркомана за видом та поведінкою

Уважне спостереження за зовнішнім виглядом людини, яку ви підозрюєте у вживанні героїну, так само ефективно, як і виявлення поведінки, запахів та звуків. Існує ряд фізичних симптомів, викликаних самим наркотиком, до яких належать:

• Маленькі, точкові зіниці
• Сонливість, схильність до дрімоті
• Уповільнене дихання
• Почервоніла шкіра
• Нежить чи свербіж у носі
• Блювота
• Сверблячка
• Невиразна мова
• Пітливість
• Відсутність апетиту та втрата ваги

Ознаки зміни поведінки також пов’язані із застосуванням героїну. Вони можуть виникати лише тоді, коли людина перебуває під впливом наркотику, або можуть бути наслідком довгострокових проблем із самообслуговуванням або навіть заподіяння шкоди самому собі.

• Сліди на руках, верхній частині кистей чи зап’ястях
• Струпи та виразки від колупання у шкірі
• Закриття рук довгими рукавами
• Відмова від купання
• Гниючі зуби
• Вживання великої кількості солодощів

Крім фізичних ознак вживання, із вживанням героїну пов’язаний ряд змін у поведінці та настрої. Ці зміни найпомітніші при спільному проживання з наркоманом, але можуть помітити й інші споживачі. На жаль, багато з цих ознак наркоман зазвичай списує з рахунків чи пояснює. Люди, залежні від наркотиків та алкоголю, дуже добре вміють брехати собі, і маніпуляції стають для них способом життя. Якщо щось із цього списку відбувається один чи два рази, то це може бути не вживання наркотиків чи залежність. Однак, якщо зміни відбуваються кілька разів, то ймовірною причиною є вживання наркотиків:

• Перепади настрою, раптові та різкі зміни настрою, то бік підвищення, то бік зниження.
• Незрозумілі періоди ейфорії та активності, за якими раптово слідує сильна втома
• Зміни у колі друзів, втрата зв’язку з давніми друзями
• Патологічна брехня
• Крадіжки, злочинна діяльність, зникнення грошей
• Проведення у ванній довше звичайного

Як лікується героїнова залежність?

Героїнова залежність – це складне захворювання, для ефективного одужання від якого потрібне комплексне лікування. Захворювання є хронічним, і рецидив є значною загрозою, проте існує безліч варіантів лікування, які можуть допомогти вам домогтися довічного одужання від активної залежності. Хоча героїнова абстиненція, зазвичай, не смертельна, найбезпечнішим варіантом є проходження абстиненції за умов медичного закладу. При медичній детоксикації ви перебуватимете під медичним наглядом 24 години, яке триватиме близько тижня. У цей час ваші симптоми будуть максимально пом’якшені, а ваша безпека стане основним пріоритетом. Під час медичної детоксикації ви зможете уникнути рецидиву.

РІВНІ ДОГЛЯДУ

Після тижня детоксикації лікарі допоможуть вам підібрати програму лікування, яка підходить саме вам. Як правило, лікування включає безперервний догляд, який описує різні рівні догляду, на які вас поміщають залежно від ваших потреб. У міру просування ви переходите на нижчі рівні догляду, поки не закінчите лікування. Після детоксикації рівні лікування включають:

Стаціонарне лікування

Стаціонарне лікування – це найінтенсивніший рівень лікування після детоксикації. Воно передбачає цілодобове клінічне спостереження та пропонує додатковий нагляд за клієнтами, які можуть мати значні медичні та психологічні потреби, які потребують уваги. Це часто корисно для клієнтів з постійними медичними проблемами, які потребують цілодобового догляду, а також для людей із серйозними абстинентними симптомами, які проходять протягом декількох тижнів після детоксикації.

Інтенсивне амбулаторне лікування (IOP)

При інтенсивному амбулаторному лікуванні більше не потрібен постійний медичний чи клінічний контроль, але залежний все одно потребує високоінтенсивного лікування. В рамках IOP ви матимете доступ до більш ніж дев’ятої години клінічних послуг щотижня.

Амбулаторне лікування

Амбулаторне лікування включає менше дев’яти годин клінічних послуг і є найнижчим офіційним рівнем допомоги в лікуванні залежності. Це ідеальний крок для того, щоб допомогти клієнтам повернутися до нормального життя, в якому вони продовжують вивчати стратегії подолання реальних проблем, з якими вони стикаються у повсякденному житті.

Після закінчення лікування пацієнту слід продовжувати своє прагнення до одужання, підключившись до програми післялікової допомоги вашого лікувального центру або звернувшись до груп підтримки. Люди, які заспокоюються після лікування, часто повертаються до старих звичок і схильні до рецидивів. Підключення до спільноти підтримки, наприклад, до 12-крокової програми, допоможе наркоману знайти відповідальність і уникнути рецидиву.